Тема уроку: Постембріональний розвиток людини. Репродуктивне здоров’я.
Часто діти граючись, запитують одне в одного: Як тебе звуть? Скільки тобі
років? Період, прожитий від народження
до певного відлічувального моменту називається
хронологічним віком.
Біологічний вік - це сукупність анатомічних і фізіологічних особливостей
організму,що відповідають віковим нормам для певної спільноти людей. Він
залежить від індивідуального темпу росту, розвитку і старіння організму. Різниця між хронологічним і біологічним віком
на етапі дозрівання може сягати 5 років, а на етапі старіння – до 20 років.
В основу періодизації індивідуального розвитку покладено біологічні або
соціальні принципи.
Перегляньте відео з даної теми
та зробіть необхідні нотатки до зошита
1. Вікові періоди розвитку людини:
– грудний період
– дитинство (раннє, перше, друге)
– підлітковий період
– юнацький період
1.1.Характерні особливості грудного періоду
Грудний період – триває від 10 днів до
року. У цей час дитина розвивається дуже швидкими темпами. За рік довжина її
тіла у середньому збільшується на 25 см. Маса здорової дитини до 4 місяця
подвоюється, а до року потроюється. Швидко розвивається опорно-руховий апарат.
У два місяці дитина вже може на 1-2 хв підняти головку, у 2.5 – 3 місяці
починає самостійно тримати голівку, у
чотири – перевернутися зі спини на живіт. У 6 місяців вона може самостійно
сидіти, у 7 – повзати, у 8 – триматись за перекладинку ліжка, ставати на ніжки,
а в 10-11 місяців починає ходити. Швидко розвивається нервова система і
психіка. У шість-вісім місяців у здорової дитини з’являються перші зуби, а до
року їх має бути 6.
У цьому періоді важливо повноцінно годувати дитину, загартовувати її,
фізично виховувати, бо приблизно у середині грудного періоду вона втрачає той
природний імунітет, який отримала від матері, і за неправильного догляду може почати
хворіти.
1.2. Характерні особливості дитинства
Раннє дитинство - це період від
одного до трьох років. До 2 років у дитини повинні з’явитися всі 20 молочних
зубів. У цей час дитина постійно рухається, тому важливо правильно фізично
виховувати й загартовувати її тіло. У цей час дитина інтенсивно розвивається,
особливо швидко розвивається мова, а за нею і мислення. Потрібно дотримуватися
графіка профілактичного щеплення, аби запобігти вірусним та інфекційним
хворобам.
Перше дитинство - триває від 4 до
6-7 років. Зріст дитини збільшується на 5--7 см у рік, а маса на 2 кг. З 5-6
років молочні зуби починають замінюватися на постійні. Психічна діяльність
набуває великого розвитку і дитина вже добре говорить, малює олівцями, знає
багато віршів і пісень. У цьому віці формуються риси характеру. У цей період
потрібно готувати дитину до школи, привчати до самостійності.
Друге дитинство – від 6-7 років до 12 років. Діти швидко ростіть, тому
їм потрібно добре харчуватися, багато рухатися, більше перебувати на свіжому
повітрі.
Коли дитина іде до школи, у неї
відразу зростає психічне і фізичне навантаження. Нервово-психічне напруження
молодшого школяра, недотримання правильного режиму дня, недостатній відпочинок,
малорухливий спосіб життя, призводить до виснаження його нервової системи,
зниження опірності до інфекцій.
1.3. Характерні особливості підліткового періоду
Підлітковий період -
це період статевого дозрівання (від 12-13 до 15-6 років). Організм готується до
дорослого життя. За нормальних умов статеве, фізичне і психічне дозрівання
відбувається відповідно один до одного, причому у дівчат приблизно на два роки
раніше, ніж у хлопчиків.
У цьому віці швидкими темпами
збільшується ріст і маса тіла. Подальший розвиток м’язової системи відбувається
за рахунок діаметра м’язового волокна. Характеризуючи вищу нервову діяльність
підлітків, необхідно відзначити, що на початку цього періоду
зберігаються процеси загального
збудження та послаблення всіх видів гальмування. У деяких підлітків
спостерігається психічна неврівноваженість.
Раціональний режим дня, заняття
спортом, створюють умови для правильного перебігу цього періоду.
1.4. Характерні особливості юнацького періоду
Юність (від 16-17 до
20-21років) — вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя
як дорослої людини, вибору професії, виконання соціальних функцій. У цей період
закінчується видозмінення організму, яке, у зв’язку із статевим дозріванням,
розпочалося в підлітковому віці. Юність — завершальний етап фізичного розвитку
індивіда. У зовнішньому вигляді зникає властива підліткам диспропорція тіла й
кінцівок, незграбність рухів, довгов’язість. Розвивається моторика, досконалішою
стає координація рухів. Тілесна конституція, особливо обличчя, набуває
специфічно індивідуального характеру. Фізичний розвиток полягає насамперед у
збільшенні зросту, ваги тіла й окружності грудної клітини. Акселерація
фізичного розвитку помітна і в юності. Вона виявляється в скороченні строків
статевого дозрівання і закінченні росту. У юнацькому віці вдосконалюється
функціонування серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності.
Стабілізується кров’яний тиск, серцево-судинна система стає витривалішою до
навантажень. Збільшується життєва ємність легень, особливо у хлопців,
витриваліше функціонує дихальний апарат. Продовжується функціональний розвиток
нервових клітин головного мозку удосконалення нервової системи сягає високого
ступеня. Встановлюється стійка рівновага у функціонуванні ендокринної системи.
Співвідношення активності залоз внутрішньої секреції стає таким, як у
дорослого. Поступово зникає характерна для підлітків підвищена збудливість і
неврівноваженість.
З моменту народження і до
досягнення зрілості довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба — в 3
рази, довжина руки — в 4 рази, довжина ноги — в 5 разів.
Пропорції тіла людини в різні
періоди життя
Як бачимо у новонародженої дитини відносно короткі кінцівки, великий тулуб, велика
голова. З віком ріст голови сповільнюється, а ріст кінцівок — прискорюється. До
періоду статевого дозрівання статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні,
ріст тіла відбувається в основному за рахунок росту ніг; у період статевого
дозрівання в юнаків кінцівки стають довшими, а тулуб коротшим і таз вужчим, ніж у дівчат, ріст тіла
відбувається за рахунок збільшення тулуба.
2. Особливості вікових періодів розвитку людини: зрілий, похилий, старечий
вік, довгожителі
Як після весни настає літо, так і юність змінюється періодом дорослості або
зрілості.
Похилий
вік починається з 61 року в чоловіків і з 56 років у жінок і триває до 74
років. Багато людей
зберігають у цей період достатньо високу професійну працездатність. У людей
похилого віку зменшується ємність легень, збільшується артеріальний тиск,
змінюються стінки кровоносних судин, розвивається атеросклероз. Знижується
активність щитовидної залози, зменшується основний обмін, відбувається атрофія
статевих залоз і зниження продукції статевих гормонів. Імунні властивості
організму поступово знижуються, у зв'язку з цим у людей похилого віку
послаблюється механізм опору як проти збудників хвороб різної природи, так і
проти власних клітин, які переродилися, або у яких виникли мутації.
Старечий вік у
чоловіків та жінок починається у 75 років. У цьому віці багато людей ще мають
ясний розум і здатні до творчої праці. Старість — заключний етап онтогенезу,
віковий період, який характеризується суттєвими структурними, функціональними і
біохімічними змінами у організмі, які обмежують його пристосувальні можливості.
Ознаки старіння проявляються на різних рівнях організації
живого організму: молекулярному, тканинному, системному і організменному.
Ознаки старіння організму:
· змінюється
постава, форма тіла,
· зменшуються розміри тіла ,
· з'являється
сивина,
· шкіра втрачає еластичність, що призводить до
утворення зморшок,
· послаблюється
зір, слух,
· погіршується
пам'ять.
Старіння характеризується
зменшенням надійності системи регуляції, які забезпечують гомеостаз, зокрема
нервової і ендокринної. Інтенсивність
процесу старіння зумовлена багатьма біологічними факторами, необхідно
враховувати також роль соціального середовища.
Старіння — загальнобіологічна закономірність, притаманна всім
живим організмам. Наука, яка займається проблемами старіння людини, з'ясовує
основні його закономірності — від молекулярного і клітинного рівнів до
цілісного організму, називається геронтологією
(від грец. geron — старий).
Основним завданням
геронтології є:
· добитися
того, щоб тривалість життя людини відповідала визначеній її природними
можливостями як біологічного виду, і подовжити її.
Це цікаво:
Здоров'я
людини, характер її старіння та термін настання смерті на 50% залежить від
способу її життя, на 20% — від спадкових факторів, на 20% — від умов довкілля,
на 10% — від рівня розвитку системи охорони здоров'я.
Фактори, які сприяють подовженню життя
Старість великих людей
Життя великих людей, що творили до
глибокої старості, свідчить про те, що можна зберегти фізичні та творчі
можливості на довгі роки, майже до самої смерті. Грецький драматург
Софокл написав відому трагедію «Едіп у Колоні» на 90-му році життя. Л.М. Толстой
говорив, що його мозок ніколи так ясно і так легко не працював, як у віці між
60-70 роками.
Гете у 75—річному віці говорив про
«всебічний розвиток весни» своєї душі, він дожив до 83 років і закінчив
«Фауста», коли йому було 80 років. Композитор Джузеппе Верді створив оперу
«Фальстаф» - блискучу комедію характерів у віці 70- ти років. Відома незвичайна
працездатність художника І.К.Айвазовського. Він створив близько 6000 картин.
«Для мене жити – значить працювати!» - такий був його девіз. Помер він у 83
роки, працюючи до останнього дня.
Гюго, Ньютон, Мічурін, Павлов, Свиридов –
були повні творчих сил до кінця свого життя – на восьмому-дев’ятому десятках.
Великий англійський письменник Б.Шоу трішки не дожив до свого століття.
3. Захворювання органів статевої система, їх профілактика
Недотримання особистої гігієни у
дівчат призводить до виникнення запальних процесів статевих органів. Тривале
запалення може викликати безпліддя, а також негативно вплинути на перебіг
вагітності та пологи.
У хлопців у разі недотриманні
особистої гігієни в результаті проникнення хвороботворних мікроорганізмів до
статевих органів, а також унаслідок сидячого, малорухливого способу життя,
вживання алкоголю, гострої їжі може виникнути запалення передміхурової залози –
простатит.
Поширеною причиною виникнення захворювання
статевих органів є інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)
В залежності від виду збудника
ІПСШ поділяються:
·бактеріальні
інфекції (гонорея, сифіліс, хламідіоз, мікоплазмоз…);
·вірусні
інфекції (генітальний герпес, СНІД , папіломавірусна інфекція…) ;
· паразитарні
інфекції (збудником є гриби, одноклітинні тварини): кандидоз, трихомоніаз.
Завдання :
Скласти опорну
схему анатомо-фізіологічних змін в організмі під час старіння
Немає коментарів:
Дописати коментар